Чи маємо ми право накладати свої почуття і відношення до чогось/ когось, коли обираємо допомогти чи не допомогти? Давайте я розповім вам одну реальну історію, щоб ви розуміли нашу позицію.

З деяких сторіс / відео/ постів ви вже знаєте , що в нас є гарні бебі бокси для хлопчиків та дівчаток, які дбайливо наповнювали наші партнери з Великобританії, щоб передати майбутнім мамам або вже народившим матусям, які знаходяться зараз на сході України і вимушено повинні перебувати у підземних приміщеннях.

На дні є люльочка в яку можна покласти дитинку. У боксі вологі серветки для малюків, гігієна для мами і малюка, дитячі іграшки, пустушки, дитячі пляшечки, маленькі ножиці, памперси та дуже гарна перша одежа для дитини. Від цього боксу,  знаєте, дуже світле таке почуття любові, яке вкладене ще в проектування цього кошику і здається, що вони створені для янголів.

Сьогодні до нас звернувся волонтер, який  збирає дитячі речі, з проханням передати декілька боксів до жіночої колонії. Чесно кажучи у перший момент у мене було безліч запитань : 

Чи погодяться наші партнери?

А як щодо мети створення цих боксів , адже це для східних областей?

Чи потрапить цей бокс у своєму цілісному вигляді до цього місця?

Чомусь одразу уявляється темне приміщення, не усміхнені обличчя і важка атмосфера. А потім всі думки стали на місце , я подзвонила Олегу у Великобританію і запитала: «Олег, а чи можна нам передати бокси до ось такого закладу?»  і посміхнулася, коли почула відповідь. 

Він сказав: «Звичайно передавайте». 

Можна дуже довго аналізувати де зараз спокійно чи не спокійно. Можна відчувати весь спектр протиріччя почуттів, порівнюючи місцезнаходження людей. Але в першу чергу пам’ятайте , що допомога - вона не про відокремлення і вона не про осуд. Допомога має об’єднувати одних людей для допомоги іншим. І тоді ви не будете бачити темний там простір чи світлий.